Президент ВГО «Союз експертів України» Ігор Стародубов взяв участь в засіданні круглого столу на тему: «Юридична відповідальність судових експертів: ключові практичні питання», ініційованого Проєктом ЄС “Право-Justice”.
Під час круглого столу учасники засідання обговорили найбільш актуальні питання та практичні проблеми, які стосуються сфери відповідальності судових експертів, а також можливі шляхи вдосконалення законодавства та правозастосування в цій сфері.
На думку експертів Проєкту ЄС “Право-Justice”, одним із актуальних питань сьогодні є юридична відповідальність судових експертів. Зокрема, судові експерти можуть нести дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність. Тому, з метою забезпечення незалежності та об’єктивності, судові експерти мають бути захищені від ризиків безпідставного ініціювання притягнення останніх до відповідальності в процесі здійснення професійної діяльності. З іншої сторони, у випадку вчинення правопорушення судовим експертом, має бути забезпечено невідворотністю покарання, оскільки помилка експерта може дорого коштувати для правосуддя та верховенства права.
Зокрема, під час обговорення теми засідання, заступник завідувача Київського відділення Національного наукового центру “Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса” з науково-методичної роботи та післядипломної освіти, кандидат юридичних наук, доцент, член дисциплінарної палати ЦЕКК при Міністерстві юстиції України Вікторія Алєксєйчук звернула увагу на питання нерозголошення інформації по справі.
«Сама процедура притягнення до дисциплінарної відповідальності передбачає надання пояснень судовим експертам, направлення матеріалів на аналіз і якщо подивитись кримінально-процесуальний кодекс, який встановлює заборону на розголошення інформації по справі. Тобто обов’язок судового експерта не розголошувати без дозволу сторони кримінального провадження, яка його залучила чи суду, відомості, що стали йому відомі у зв’язку з виконанням обов’язків і не повідомляти будь-кому крім особи, яка його залучила, про хід проведення експертизи та її результати. Тобто тут також є проблемне питання і іноді, під час дисциплінарних проваджень, деякі судові експерти просто відмовляються з посиланням на відповідну статтю, від надання будь-яких пояснень. І чи можемо ми проводити дисциплінарне провадження, якщо бувають такі ситуації, коли сторона обвинувачення звертається із заявою щодо нерозголошення? Правовідносини дисциплінарної палати із органами досудового розслідування вони відсутні на перший погляд. Але є така колізія. Тож на мою думку, такі моменти мають бути відрегульованими.
Також хотілось би згадати про кримінальну відповідальність. Сьогодні зазначалось, що міжнародна практика свідчить, що судові експерти не несуть відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку… Я аналізувала статистику за притягнення за цією статтею 384 в Україні, і проаналізувавши дійшла висновку, що в нас відсутній механізм реалізації цієї статті. У нас майже не має притягнень, і ті вироки, які я подивилась – це виправдальні вироки. Не зрозуміло, хто має надати оцінку правдивості або неправдивості такого висновку судового експерта. Очевидно, що це має бути також експерт, який розбирається в цьому питанні, або комісія експертів. У який спосіб має визначатись і чим підтверджуватись ця неправдивість висновку? І якщо казати про кримінально-процесуальне законодавство, там є вичерпний перелік доказів і способів доказування, і таким чином, ми не маємо серед них такого виду – як експертиза експертизи або щось на кшталт – рецензій висновку експерта. Тобто яким чином має бути доведена неправдивість цього висновку? Відповідь на сьогодні в законодавстві відсутня».
Також Вікторія Алєксєйчук зазначила що не має механізму, яким чином можна доказати умисел експерта зробити неправильний висновок. «Адже експерт вільний в обранні методів дослідження, про що свідчить чинне законодавство», – підкреслила вона.
Крім того, заступник завідувача Київського відділення Національного наукового центру “Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса” з науково-методичної роботи та післядипломної освіти зауважила на доцільності запровадження єдиного органу для об’єктивності притягнення до відповідальності судового експерта. В свою чергу, провідний науковий співробітник відділу підготовки експертних кадрів ННЦ інститут судових експертиз проф. Бокаріуса Вадим Хоша виступив з доповіддю на тему – Визначення підстав для відповідальності судового експерта.
Під час обговорення теми круглого столу, директор Директорату правосуддя та кримінальної юстиції Олександр Олійник зазначив, що за підсумками засідання експертна спільнота стала більш лояльною до урядового проекту закону №6284.
«Можна сказати, що колеги сходяться більше до тих пропозицій, які обговорювались при написанні проекту закону №6284 щодо створення єдиної комісії, будь то апеляційна інстанція чи первинна інстанція, де будуть входити дисциплінарні комісії щодо притягнення судових експертів до дисциплінарної відповідальності, в якій будуть представники від усіх органів, яким підпорядковані певні експертні центри, науково-дослідні експертні установи і також від самоврядної організації приватних судових експертів. Разом з тим, що я хотів констатувати, що в даному випадку вийшла досить дивна ситуація, з одного боку Мінюст протягом двох років разом із залученням усіх стейкхолдерів розробив законопроект №6284. Він був поставлений на громадські обговорення. Були дотримані всі рекомендації і кожну норму ми можемо аргументувати. Натомість під час реєстрації цього законопроекту в парламенті були зареєстровані ще три альтернативних законопроекти, це відповідно – 6284 – 1, 6284-2, 6284-3. Міністерство юстиції дало офіційну позицію щодо цих альтернативних законопроектів до Верховної Ради, а також науково-експертне управління ВР надало свої коментарі щодо цих законопроектів, і в частині теми нашого сьогоднішнього заходу, в частині відповідальності судових експертів, науково-експертне управління Верховної Ради зробило висновок, який збігається з позицією Міністерства юстиції, що в цій частині ці законопроекти не відповідають Конституції України. Ці законопроекти не визначають і не деталізують що таке дисциплінарна відповідальність судового експерта, і надають дисциплінарній комісії необмежені повноваження, що містять в собі певні корупційні ризики, – розповідає Олександр Олійник.
В результаті – питання юридичної відповідальності і дисциплінарної відповідальності судових експертів все одно було вирішено. Подобається це комусь чи не подобається. Вже законом №2716 з 1 січня цього року дисциплінарна відповідальність працює. Але ті позитивні речі, які б могли допомогти, зараз я говорю саме про експертів, які не є працівниками державних експертних установ, зокрема це можливість створення органу самоврядування судових експертів, участі в його діяльності, тобто це та річ яка б зробила експертне середовище потужним, впливовим, єдиним, ця ініціатива була самими ж експертами заблокована. Далі, забезпечення гарантії ефективності присвоєння кваліфікації судових експертів, підвищення кваліфікації, відмова від складання іспиту під час підвищення кваліфікації приватним судовим експертом – заблоковано. Законодавче закріплення статусу приватного судового експерта судової експертної установи та їх керівника – заблоковано. Систематизація та уніфікація норм, що регулюють порядок організації проведення судових експертиз – заблоковано. Кому від цього краще? Я думаю, напевно, що нікому».
Олександр Олійник зазначив, що враховуючи виступи колег, слід рекомендувати Верховній Раді, зокрема Комітету з питань правової політики, прийняти урядовий законопроект №6284 за основу, а інші, альтернативні законопроекти відхилити, як такі що містять положення, що не відповідають Конституції України, а до другого читання, внести до законопроекту необхідні правки. Адже в іншому випадку, коли всі законопроекти будуть заблоковані, необхідно буде розробляти новий проект.
«Єдиний, системно правильний підхід на наш погляд – рекомендувати комітету правової політики ВР прийняти поданий законопроект за основу, проголосувати його в першому читанні, і до другого читання підготувати аргументовані депутатські правки і на комітетах пропрацювати їх, щоб обрати найбільш слушні, та у підсумку прийняти максимально збалансований законопроект», – повідомив Олександр Олійник.
В свою чергу головний національний експерт Проєкту ЄС “Право-Justice” Олег Михалюк погодився, що системний і єдиний підхід дуже важливий для розвитку законодавства і правової політики.
«Від себе хотів би додати, що мабуть, в контексті відповідальності, актуальним також залишається питання і навчання, і підвищення кваліфікації судових експертів, тому що це дві взаємопов’язаних площини і якщо регулятор-держава буде притягати до відповідальності експертів, то сприйняття цієї відповідальності буде вищим за умов якщо до цього судового експерта належним чином навчали, забезпечувався його рівень підвищення кваліфікації, в тому числі його навчали з питань професійної етики», – зазначив Олег Михалюк.
В ході обговорення президент ВГО «Союз експертів України» Ігор Стародубов зазначив, що сьогодні судові експерти, які не є працівниками державних спеціалізованих експертних установ, розглядають урядовий законопроект №6284, як найбільш системний законопроект серед тих, які були зареєстровані.
«Ми вдячні Міністерству юстиції, які надали можливість в подальшому доопрацювати законопроект №6284 до того моменту, як він піде до комітетів та сесійної зали. Ми все ж сподіваємось, що ми встигнемо привести його до ладу і вдячні за можливість співпрацювати в цьому напрямку. Там дійсно були певні непорозуміння в певних обставинах до яких ми ще не дійшли в рамках нашої спільної роботи. Тут більше про питання погодження документа з усіма стейкхолдерами які є в цій державі. Сподіваюсь, що всі ми разом дійдемо до порозуміння», – зазначив Ігор Стародубов.
В свою чергу Олександр Олійник зазначив, що в урядовому законопроекті також вирішується питання по дисциплінарним комісіям. «Та проблема, яку підняв Ігор Вадимович, зокрема про те, що дисциплінарним комісіям судових експертів прописана чітка норма, стаття 32, що дисциплінарним комісіям судових експертів не можуть бути делеговані повноваження органу, який призначає судову експертизу щодо оцінки повноти, обґрунтованості, та об’єктивності висновку судового експерта і власне, подання не може стосуватись питання перевірки дисциплінарною комісією судових експертів повноти, обґрунтованості та об’єктивності висновку судового експерта. Тобто ці речі звичайно враховані, і у випадку прийняття законопроекту буде унеможливлена така дія. Друге питання щодо самої техніки, справа в тому, що регламент Верховної Ради не передбачає можливість, коли законопроект вже зареєстрований, до першого читання, щось в ньому змінювати. Власне тому передбачена процедура подання правок до законопроекту між першим і другим читанням. Тому процедура виглядає так, що Комітет рекомендує ухвалити законопроект в першому читанні з його подальшим доопрацюванням до другого читання, є два тижня на подачу правок. Тому всі пропозиції, які будуть напрацьованими, вони просто передаються депутатам, вони їх вносять у формі депутатської правки і потім вони вже доопрацьовуються і до другого читання законопроект буде іншим. Законопроект буде доопрацьованим», – зазначив Олександр Олійник.
Підсумовуючи засідання круглого столу керівниця Компоненту виконання судових рішень та захисту прав власності Ірина Жаронкіна зазначила, що сьогодні в експертній спільноті є запит на стандартизований, зрозумілий, дисциплінарний процес.
«Всі хочу бачать єдину уставлену практику. Дійсно, урядовий законопроект має бути прийнятий. Хочу сказати, що однією з наших цілей було виявити ті розбіжності, які призвели до появи 4 законопроектів і знайти компромісні рішення», – зазначила вона.
Тим часом заступник Міністра юстиції України Олександр Банчук підкреслив, що прийняття законопроекту може значно покращити сферу правосуддя. «Цей законопроект має бути, адже він фактично одна з умов євроінтеграції, як елемент покращення в сфері правосуддя. Тому що цей інститут пов’язаний з правосуддям», – зазначив він.
Результати обговорення теми будуть узагальнені та надані суб’єктам законодавчої ініціативи для врахування у нормотворчій діяльності.
