Інтелектуальна власність в Україні досить часто стає об’єктом протиправних дій та зловживань і потребує належного рівня захисту від порушень або загрози порушень. Нові виклики перед сферою захисту поставила й російська збройна агресія.
Про проблеми та перспективи розвитку інтелектуальної власності в Україні говоримо з директоркою ДО «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» Оленою Орлюк та віцепрезидентом з питань захисту інноваційної діяльності та трансферу технологій Українського Національного Комітету Міжнародної торгової палати (ICC Ukraine), президентом ВГО «Союз експертів України» Ігорем Стародубовим.
Як воєнний стан вплинув на розвиток ІВ?
Олена Орлюк: Зараз ми займаємося створенням повноцінного ІР-офісу, який займається дуже багатьма напрямами, а не виключно реєстрацією та експертизою. В цілому, можна відзначити, що під час воєнного стану значно знизилася кількість подачі заявок, тобто фактично бізнес в лютому, березні, квітні минулого року не подавав заявок, бо займався іншими справами. Зараз динаміка по кількості заявок потрохи збільшується. Але якщо брати, наприклад 2020 рік і 2022 рік, то цифра знизилась вдвічі. От вам умовно ситуація в якій опинився бізнес-заявник для того, щоб вийти в реєстрацію об’єктів інтелектуальної власності. Звичайно, що війна дуже сильно вплинула. Велика кількість бізнесу взагалі зупинилася, або через бойові дії, або через окупацію території. Дуже багато людей виїхало з країни. Виїхали ті ж самі заявники, тобто автори, виїхали наші стартапери. Звичайно, що це великі втрати.
В Україні збитки завдані в наслідок бойових дій, в наслідок переселення бізнесу, в частині нематеріальних активів, тобто в частині інтелектуальної власності, ніхто ще не підраховував. І це дуже велике питання, яке потрібно буде вирішувати.
Наразі проводяться певні опитування щодо збитків. Зокрема опитувальники розсилають по органах влади, по правоохоронних органах, по суб’єктах інноваційної діяльності, по університетах, по власниках торгових марок, представникам креативної індустрії, щоб отримати зворотній зв’язок і дізнатися приблизні втрати, які понесла сфера ІВ в наслідок війни. На цій підставі планують зробити певні висновки і винести їх на загальну Генеральну асамблею, що буде відбуватися в липні цього року в Женеві. Це робиться для того, щоб в майбутньому розробити рекомендації і мати можливість отримати допомогу по лінії інтелектуальної власності та інновацій.
Звісно, що можна піти для підрахунку збитків і через культурну складову, тому що втрачено надбання культурних установ: музеїв, галерей, бібліотек. Це теж великий авторський пласт. Якісь об’єкти можуть бути відтворені, а якісь ні, бо вони повністю розбомблені, і їх не можна відновити. Це теж велике питання.
Ігор Стародубов: Слід зазначити, що інтелектуальна власність є складовою частиною ВВП (валового внутрішнього продукту), який в свою чергу визначається як сукупна вартість всіх товарів та послуг, які виробляються в країні протягом певного періоду часу. Інтелектуальна власність, така як: патенти, авторські права, права на знаки для товарів і послуг та інші права інтелектуальної власності, можуть бути важливими компонентами виробництва товарів та послуг. Наприклад, патентовані технології можуть допомогти підприємствам збільшити продуктивність та знизити витрати, що в свою чергу збільшує валовий внутрішній продукт. Отже, інтелектуальна власність має значний вплив на економіку країни. І звісно, що військові дії суттєво вплинули на розвиток цієї галузі.
Останнім часом ми активно займаємося розрахунком збитків заподіяних в наслідок агресії на території України, та хочемо звернути увагу, що вартість прав інтелектуальної власності повинна включатися як складова до непрямих збитків які обраховуються.
Представники держави-агресора крадуть українські пісні, назви книг, тексти… Чи є дієвий механізм санкцій проти рф? Як захистити права суб’єктів ІВ?
Олена Орлюк: Власник об’єкта інтелектуальної власності може фіксувати такі порушення та завертатися до правоохоронних органів. Я впевнена, що така фіксація повинна бути. Бо коли у вас є права інтелектуальної власності на певний об’єкт, який захищено патентом чи свідоцтвом, як на торговельну марку, а цей об’єкт вкрали, то про злочин потрібно заявляти. Сам Офіс в цьому сенсі навряд чи може виконати юридично значущі дії. Він може тільки підтвердити що такий об’єкт зареєстрований у відповідному реєстрі.
Нажаль, на сьогодні це правопорушення суб’єкт не можете припинити. Адже що можна зробити, коли держава-агресор заявляє, що рішення Міжнародного кримінального суду не буде виконувати, і заявляє що на неї ці норми не працюють? Але питання в тому, що ми маємо формувати портфель наших реальних збитків і в тому числі, фіксувати подібні факти.
Ігор Стародубов: Українські пісні, книги та інші твори мистецтва завжди були тим, що робить нашу культуру такою багатою та різноманітною. Хоча наші твори мистецтва є джерелом національної гордості, вони також стають об’єктом крадіжок та порушення авторських прав.
Ця ситуація є неприйнятною, але чи є дієві механізми захисту від порушення права інтелектуальної власності? У цьому плані, українська влада має вжити заходів, щоб захистити права своїх громадян на захист та відшкодування втраченої інтелектуальної власності.
Один з можливих шляхів – це більш активне використання електронних технологій та застосування заходів цифрової безпеки при фіксації порушення права інтелектуальної власності.
Проте, боротьба з крадіжками інтелектуальної власності вимагає більш широкого підходу. Важливо проводити свідому роботу з населенням щодо необхідності захисту інтелектуальної власності. Наприклад, проводити інформаційні кампанії, відкривати доступ до легальних джерел творів, забезпечувати доступ до правової допомоги.
Для ефективного захисту своїх прав на інтелектуальну власність, Україні потрібно приділяти більше уваги з вдосконалення внутрішнього законодавства, посиленні контролю за порушенням прав та проведенні адекватної реакції на порушення.
Взагалі, захист прав на інтелектуальну власність є важливим елементом розвитку економіки та культури країни. Тому, Україні потрібно приділяти більше уваги цьому питанню, забезпечувати ефективний захист прав на інтелектуальну власність та залучати міжнародну спільноту до співпраці у цьому напрямі.
ВР на своєму засіданні 20 березня ухвалила в цілому як закон законопроект №6464 щодо посилення захисту прав інтелектуальної власності. Чим він значущий для захисту і розвитку ІВ, які головні тези?
Олена Орлюк: Цей закон пов’язаний зі змінами в законодавстві і нормами, що мають відношення до захисту прав інтелектуальної власності. Фактично, це уточнення позиції удосконалення механізму захисту прав інтелектуальної власності. 6464 це останній законопроект, який Україна приймала на виконання зобов’язань в сфері за угодою про асоціацію з ЄС. Таким чином, як тільки закон буде підписаний президентом, можна буде говорити, що в сфері інтелектуальної власності Україна свої зобов’язання виконала.
Інша справа, що в рамках руху в нашому євроінтеграційному процесі, ми маємо до 20 квітня подати інформацію в уряд по 60 актах, різних європейських директивах, в частині ІР, та проаналізувати наскільки їх норми імплементовані в національне законодавство. Таким чином ми говоримо про опрацювання подальшої дорожньої карти для України в напрямку Європейського союзу. Тож роботи попереду ще багато. Але той факт, що закон №6464 ухвалено ВР, вважаю дуже важливим кроком.
Ігор Стародубов: Внесені зміни до Цивільного кодексу України які стосуються застосування способів захисту права інтелектуальної власності. Зокрема, додано пункт, який дозволяє замінити способи захисту разовим грошовим стягненням за умови ненавмисного і безнедбального порушення права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається судом як розмір винагороди, яка була б сплачена за надання дозволу на використання права інтелектуальної власності, з приводу якого виник спір, і є обґрунтовано задовільним для позивача. Також замінено термін “разового грошового стягнення” на “компенсацію”, також визначено спосіб оприлюднення інформації про порушення права інтелектуальної власності.
У господарському процесуальному кодексі України додано статтю, яка надає можливість суду призначити ухвалу про витребування інформації стосовно походження та мережі розповсюдження товарів або послуг, що порушують права інтелектуальної власності, на вимогу позивача. Така інформація повинна включати повне найменування та адресу осіб, які вважаються виробниками, розповсюджувачами чи попередніми власниками таких товарів або послуг. Клопотання позивача повинно стосуватися виключно необхідної для встановлення походження і мережі розповсюдження товарів або послуг інформації.
Відповідно до змін, внесених до Цивільного процесуального кодексу, суд може видати ухвалу про витребування інформації про походження та розповсюдження товарів чи послуг, що порушують права інтелектуальної власності, за запитом позивача, якщо існують достатні підстави вважати, що такі товари або послуги порушують права інтелектуальної власності. Клопотання позивача повинно стосуватися виключно необхідної інформації про походження та розповсюдження товарів або послуг, що порушують права інтелектуальної власності, та має включати інформацію про осіб, що здійснюють їх виробництво, розповсюдження та торгівлю.
Основна мета цього закону полягає у поліпшенні механізму захисту прав інтелектуальної власності шляхом уточнення позиції та внесення змін до законодавства та норм.
